охлялий

ОХЛЯ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до охля́ти.

В степу до них приєднались нові, охлялі від недороду селяни, і вже разом вирішили шукати заробітку на шахтах (П. Панч);

На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах).

2. у знач. прикм. Змарнілий, знесилений, схудлий.

Тинялись по базару козаки в скривавлених завоях, стомлені, закурені, обшарпані, охлялі (О. Ільченко);

У шкільну сторожку зносили охлялих диких гусей, приморожених чорногузів, живучих голубів-синяків (В. Земляк);

Білий кінь повернувся з молочарні зовсім охлялий (В. Дрозд);

* Образно. Та мовчить охлялий вітер, ледве он схитнув він дуба й знов одскочив... (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. охлялий — охля́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. охлялий — див. голодний; слабий; худий  Словник синонімів Вусика
3. охлялий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до охляти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. охлялий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. охлялий — ОХЛЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охля́ти. В степу до них приєднались нові, охлялі від недороду селяни, і вже разом вирішили шукати заробітку на шахтах (Панч, Синів..  Словник української мови в 11 томах