охлялий

ОХЛЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охля́ти.

В степу до них приєднались нові, охлялі від недороду селяни, і вже разом вирішили шукати заробітку на шахтах (Панч, Синів.., 1959, 16);

На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (Стельмах, І, 1962, 341);

// У знач. прикм.

Тинялись по базару козаки в скривавлених завоях, стомлені, закурені, обшарпані, охлялі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 174);

У шкільну сторожку зносило охлялих диких гусей, приморожених чорногузів, живучих голубів-синяків (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193);

*Образно. Та мовчить охлялий вітер, ледве он схитнув він дуба й знов одскочив… (Тич., II, 1957, 245).

Значення в інших словниках

1. охлялий — охля́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. охлялий — див. голодний; слабий; худий  Словник синонімів Вусика
3. охлялий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до охляти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. охлялий — ОХЛЯ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до охля́ти. В степу до них приєднались нові, охлялі від недороду селяни, і вже разом вирішили шукати заробітку на шахтах (П. Панч); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
5. охлялий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови