охмарений
ОХМА́РЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до охма́рити.
Можна було тільки здогадуватись, що й там, далеко, все, як і тут.., охмарене зараз червоно-бурим димом (О. Гончар);
Спить земля охмарена і славна, А в Путивлі кряче віща птиця (А. Малишко);
* Образно. Тільки на очах, охмарених віями, Сяють ще перли ясні (М. Старицький);
// у знач. прикм.
Золоте проміння .. лягло на синю воду, що відбивала на собі охмарені рожеві плями (М. Хвильовий);
І сонце в охмареній тиші зійшло цього ранку раніше (В. Швець).
Словник української мови (СУМ-20)