охмарений
ОХМА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до охма́рити.
Можна було тільки здогадуватись, що й там, далеко, все, як і тут.., охмарене зараз червоно-бурим димом (Гончар, III, 1959, 303);
Спить земля охмарена і славна, А в Путивлі кряче віща птиця (Мал., Звенигора, 1959, 34);
І сонце в охмареній тиші зійшло цього ранку раніше (Швець, Кроки.., 1962, 95);
*Образно. Тільки на очах, охмарених віями, Сяють ще перли ясні (Стар., Вибр., 1959, 33).
Словник української мови (СУМ-11)