охолонути
ОХОЛО́НУТИ, ну, неш; мин. ч. охоло́нув і охоло́в, ла, ло; док.
1. Стати холодним або холоднішим.
Давно вже охолов чай, який подала гостям дружина Бачури (М. Чабанівський);
Марс уже мертвий: через невеликі розміри і значну віддаленість від Сонця планета втратила тепло і охолола (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Вона чула, як у грудях забилось серце, як її руки й ноги неначе охололи (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Утратити початкову силу вияву (про почуття, бажання і т. ін.).
Зараз тут було ще шумніше. Видно, пристрасті, розпалені під час засідання, не охололи за півгодини перерви (А. Головко);
В нас в серцях не охолоне Вдячність за добро (М. Гірник);
// Утратити інтерес до кого-, чого-небудь; стати байдужим до кого-, чого-небудь.
Гнат уже давно помітив, що його старий охолов до наживи (М. Стельмах);
Сава відчув, як Христина зненацька відчужилася, охолола (О. Бердник);
// Заспокоїтися, отямитися після сильного збудження.
Яким по добрій хвилі стямився, охолонув з першого страху (С. Ковалів);
Блукав [Арсен] по місту годину, а може, й дві. За цей час охолов, багато передумав (Л. Дмитерко).
3. перен. Завмерти від сильного душевного зворушення.
Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (І. Нечуй-Левицький);
Так я й охолола вся... стою і з місця не рушу (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)