охряний
ОХРЯНИ́Й, а́, е́, рідко.
Те саме, що во́христий 2.
Набуваючи ураганної сили в далеких пустелях, він [вітер] часто піднімає вгору і несе з собою на великі віддалі багато червоного охряного пилу (з наук.-попул. літ.);
Крізь маленьке віконце цідилася охряна мла літнього світанку (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)