оцинкований
ОЦИНКО́ВАНИЙ, а, е, мет.
Дієпр. пас. до оцинкува́ти;
// у знач. прикм.
Лантух підняв добре замасковану ляду, дістав великий оцинкований бідон (М. Руденко);
Матері немає вже, лиш у багажному вагоні стоїть десь оцинкована труна з її тілом... (Б. Антоненко-Давидович);
На високому табуреті стояла оцинкована балія (В. Кучер);
Оцинковане залізо.
Словник української мови (СУМ-20)