оцінка
ОЦІ́НКА, и, ж.
1. Дія за знач. оціни́ти, оці́нювати.
Літом якраз вони ганяють по селах, один – кустарів описує, а другий – здається, над оцінкою землі працює (Панас Мирний);
Насмілюсь прохати дозволу Вашого прислати Вам ту комедію на перегляд і оцінку (М. Коцюбинський);
В оцінці людини не можна наперед висувати другорядну ознаку (В. Підмогильний);
Для оцінки середньої вартості будівлі використовується метод аналогії (з наук. літ.).
2. Вартість, ціна чого-небудь.
Оцінка .. майна встановлюється не вища від середніх ринкових цін, що існують на дане майно (з мови документів).
3. Думка, міркування про якість, характер, значення і т. ін. кого-, чого-небудь.
Слухав Олекса – і темно ставало перед ним. Ось вона, оцінка його вчинків (Г. Хоткевич);
Його [Черниша] роботі навіть вибагливий Іван Антонович дав позитивну оцінку (О. Гончар);
Віра пригадала, що останнім часом читала якусь рецензію з негативною оцінкою творчості Достоєвського (М. Руденко).
4. Прийняте позначення якості знань і поведінки учнів.
Третя чверть кінчається, і кожному хочеться підвищити свої оцінки (І. Багмут);
Вчителі .. почали задавати додому завдання та ставити оцінки на уроках (Ю. Мушкетик);
Іван Євграфович, приховуючи своє занепокоєння, спитав, ніби між іншим, сина: – А які в тебе оцінки з історії? (Б. Антоненко-Давидович).
(1) Посере́дня оці́нка, заст. – найнижча із запроваджених у середній школі позитивних оцінок успішності учнів; задовільно.
Вона з задоволенням подумала, що в неї ніколи не було жодної посередньої оцінки (О. Донченко).
△ (2) Страхова́ оці́нка – визначення вартості будівель, що належать окремим особам, на основі якої встановлюють страхову суму.
[Степан Демидович:] А не чули чого про страхові оцінки? [Писар:] Ні, не чував (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)