оцінка

ОЦІ́НКА, и, ж.

1. Дія за знач. оціни́ти, оці́нювати.

Літом якраз вони ганяють по селах, один – кустарів описує, а другий – здається, над оцінкою землі працює (Панас Мирний);

Насмілюсь прохати дозволу Вашого прислати Вам ту комедію на перегляд і оцінку (М. Коцюбинський);

В оцінці людини не можна наперед висувати другорядну ознаку (В. Підмогильний);

Для оцінки середньої вартості будівлі використовується метод аналогії (з наук. літ.).

2. Вартість, ціна чого-небудь.

Оцінка .. майна встановлюється не вища від середніх ринкових цін, що існують на дане майно (з мови документів).

3. Думка, міркування про якість, характер, значення і т. ін. кого-, чого-небудь.

Слухав Олекса – і темно ставало перед ним. Ось вона, оцінка його вчинків (Г. Хоткевич);

Його [Черниша] роботі навіть вибагливий Іван Антонович дав позитивну оцінку (О. Гончар);

Віра пригадала, що останнім часом читала якусь рецензію з негативною оцінкою творчості Достоєвського (М. Руденко).

4. Прийняте позначення якості знань і поведінки учнів.

Третя чверть кінчається, і кожному хочеться підвищити свої оцінки (І. Багмут);

Вчителі .. почали задавати додому завдання та ставити оцінки на уроках (Ю. Мушкетик);

Іван Євграфович, приховуючи своє занепокоєння, спитав, ніби між іншим, сина: – А які в тебе оцінки з історії? (Б. Антоненко-Давидович).

(1) Посере́дня оці́нка, заст. – найнижча із запроваджених у середній школі позитивних оцінок успішності учнів; задовільно.

Вона з задоволенням подумала, що в неї ніколи не було жодної посередньої оцінки (О. Донченко).

△ (2) Страхова́ оці́нка – визначення вартості будівель, що належать окремим особам, на основі якої встановлюють страхову суму.

[Степан Демидович:] А не чули чого про страхові оцінки? [Писар:] Ні, не чував (В. Самійленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оцінка — оці́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. оцінка — (становища) характеристика; (твору) думка <�відгук> про, (писана) рецензія; (шкільна) бал; (дія) оцінювання, оцінення, цінування, (товару) таксація. Словник синонімів Караванського
  3. оцінка — [оуц’інка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  4. оцінка — -и, ж. 1》 Дія за знач. оцінити, оцінювати. 2》 Вартість, ціна чого-небудь. 3》 Думка, міркування про якість, характер, значення і т. ін. кого-, чого-небудь. 4》 Прийняте позначення якості знань і поведінки учнів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оцінка — Ціннісне судження, будь-яке висловлювання, що містить позитивне чи негативне ставлення до чогось чи когось. Універсальний словник-енциклопедія
  6. оцінка — ОЦІНКА — одне з основних (поряд з нормою та цінністю) понять аксіології (теорії цінностей) та логіки оцінок (формальної аксіології), яке відображає ціннісний аспект взаємодії дійсності та людини. Філософський енциклопедичний словник
  7. оцінка — ВА́РТІСТЬ (виражена в грошах цінність чого-небудь), ЦІНА́, ОЦІ́НКА, РОЗЦІ́НКА рідше. Селянин віддавав поміщикові частину врожаю.. або оплачував її вартість грішми (з підручника); Я запитала антикварія про ціну книжки (Леся Українка); Оцінка майна. Словник синонімів української мови
  8. оцінка — ОЦІ́НКА, и, ж. 1. Дія за знач. оціни́ти, оці́нювати. Літом якраз вони ганяють по селах, один — кустарів описує, а другий — здається, над оцінкою землі працює (Мирний, V, 1955, 385)... Словник української мови в 11 томах