оцінка

ОЦІНКА — одне з основних (поряд з нормою та цінністю) понять аксіології (теорії цінностей) та логіки оцінок (формальної аксіології), яке відображає ціннісний аспект взаємодії дійсності та людини. О. може даватися за різними ознаками, проте найчастіше — добре/погано. Її слід відрізняти від кваліфікації, в яку входять, окрім власне О., параметричні розрізнення типу "великий/малий". В О. завжди присутні суб'єкт О. (особа, соціум), з точки зору якого дається О., об'єкт О. (предмет, подія, стан справ), до якого відноситься О., а також оціночний предикат (оціночне відношення), що характеризується специфічними ознаками відношення суб'єкта до об'єкта О. (емотивність, емоціональність, раціональність). Структуру О. можна зобразити як універсальну модальну рамку, яка накладається на висловлювання і не співпадає з його логіко-семантичною і синтаксичною побудовою. Висловлювання з О. містить дескриптивну і недескриптивну (модальну) частини. Перша описує стан справ, друга висловлює щось з цього приводу. В О. завжди взаємодіють суб'єктивний і об'єктивний (дескриптивний, ознаковий) фактори, внаслідок чого встановлюється ціннісне відношення між суб'єктом і об'єктом О. Опозиція суб'єкт — об'єкт в оціночній структурі не тотожна протиставленню суб'єктивності та об'єктивності в семантиці. Суб'єкт спирається і на своє відношення до об'єкта 0., і на стереотипні уявлення про нього, і на шкалу 0., на якій розташовані його ознаки; в свою чергу, в об'єкті О. поєднуються суб'єктивні і об'єктивні ознаки. Оціночний та дескриптивний компоненти при цьому часто неподільні. Важливою частиною структури О. є її шкала, яка відбиває, з одного боку, відношення суб'єкта до об'єкта, а з іншого — властивості об'єкта. Вона неперервна, неоднорідна, має зони зростання, невизначеності (навіть відсутності) ознаки і норми. Суб'єкт дає О. на основі наявних з його ціннісної картини світу шкали та стереотипів, виконуючи операції порівняння. Емотивістські концепції виходять із того, що емоційний аспект О. є первинним, раціональний — вторинним, а сама О. не може бути верифікована ані як істинна, ані як хибна Н. атуралістські концепції оціночні значення прямо приписують об'єктам О. Зокрема, інтуїціоністи вважають оціночні властивості об'єктивною реальністю і намагаються логічно вивести їх із дескриптивних властивостей. Найчастіше смисл О. імплікативно пов'язаний з дескриптивним. В О. суттєва істинність встановлюється не відносно об'єктивного світу, а відносно концептуального світу учасників акту комунікації. Вона додає до пропозиціонального змісту висловлювання елемент, пов'язаний з прагматикою комунікації, відображає злиття семантики (власного значення мовних одиниць) і прагматики (умов реалізації комунікації), передбачає співіснування ціннісної і предметної картин світу.

О. Кравченко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оцінка — [оуц’інка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  2. оцінка — (становища) характеристика; (твору) думка <�відгук> про, (писана) рецензія; (шкільна) бал; (дія) оцінювання, оцінення, цінування, (товару) таксація. Словник синонімів Караванського
  3. оцінка — оці́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. оцінка — ОЦІ́НКА, и, ж. 1. Дія за знач. оціни́ти, оці́нювати. Літом якраз вони ганяють по селах, один – кустарів описує, а другий – здається, над оцінкою землі працює (Панас Мирний); Насмілюсь прохати дозволу Вашого прислати Вам ту комедію на перегляд і оцінку (М. Словник української мови у 20 томах
  5. оцінка — -и, ж. 1》 Дія за знач. оцінити, оцінювати. 2》 Вартість, ціна чого-небудь. 3》 Думка, міркування про якість, характер, значення і т. ін. кого-, чого-небудь. 4》 Прийняте позначення якості знань і поведінки учнів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. оцінка — ВА́РТІСТЬ (виражена в грошах цінність чого-небудь), ЦІНА́, ОЦІ́НКА, РОЗЦІ́НКА рідше. Селянин віддавав поміщикові частину врожаю.. або оплачував її вартість грішми (з підручника); Я запитала антикварія про ціну книжки (Леся Українка); Оцінка майна. Словник синонімів української мови
  7. оцінка — ОЦІ́НКА, и, ж. 1. Дія за знач. оціни́ти, оці́нювати. Літом якраз вони ганяють по селах, один — кустарів описує, а другий — здається, над оцінкою землі працює (Мирний, V, 1955, 385)... Словник української мови в 11 томах
  8. оцінка — Ціннісне судження, будь-яке висловлювання, що містить позитивне чи негативне ставлення до чогось чи когось. Універсальний словник-енциклопедія