оцінщик

ОЦІ́НЩИК, а, ч., рідко.

Те саме, що оці́нник.

– У таких справах, знаєте, хто найкращий оцінщик? Народ! (Панас Мирний);

Се заробітчани... Вони повинні продать себе, бо дома жде їх невиплачена дань “обществу”, ждуть оцінщики, ждуть земські, урядники (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. оцінщик — оці́нщик іменник чоловічого роду, істота оцінник рідко  Орфографічний словник української мови
2. оцінщик — ОЦІ́НЩИК, а, ч., рідко. Те саме, що оці́нник. — У таких справах, знаєте, хто найкращий оцінщик? Народ! (Мирний, III, 1954, 204).  Словник української мови в 11 томах