оцінщик

ОЦІ́НЩИК, а, ч., рідко. Те саме, що оці́нник.

— У таких справах, знаєте, хто найкращий оцінщик? Народ! (Мирний, III, 1954, 204).

Значення в інших словниках

1. оцінщик — оці́нщик іменник чоловічого роду, істота оцінник рідко  Орфографічний словник української мови
2. оцінщик — ОЦІ́НЩИК, а, ч., рідко. Те саме, що оці́нник. – У таких справах, знаєте, хто найкращий оцінщик? Народ! (Панас Мирний); Се заробітчани... Вони повинні продать себе, бо дома жде їх невиплачена дань “обществу”, ждуть оцінщики, ждуть земські, урядники (В. Винниченко).  Словник української мови у 20 томах