очамріння
ОЧАМРІ́ННЯ, я, с., розм.
Стан за знач. очамрі́ти.
У Ладимировій душі закалатав, розганяючи хмільне очамріння, страх (В. Дрозд);
Риючи землю, він [чернець] убивав свою плоть, молячись щоденно до очамріння (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)