очамрілий
ОЧАМРІ́ЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. до очамрі́ти.
Вчора, очамрілий від несподіванки, він .. не зумів як слід розпитати сусідку (Л. Дмитерко);
Байдило підсунувся до зовсім очамрілого попа (В. Речмедін).
2. Те саме, що очмані́лий 2.
Очамрілий погляд;
* У порівн. Іван Іванович ішов, немов очамрілий, збиваючись з дороги, б'ючись об мури та паркани (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)