очамрілий
ОЧАМРІ́ЛИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до очамрі́ти.
Вчора, очамрілий від несподіванки, він.. не зумів як слід розпитати сусідку (Дмит., Розлука, 1957, 51);
Байдило підсунувся до зовсім очамрілого попа (Речм., Весн. грози, 1961, 59).
2. Те саме, що очмані́лий.
*У порівн. Іван Іванович ішов, немов очамрілий, збиваючись з дороги, б’ючись об мури та паркани (Дмит., Наречена, 1959, 74).
Словник української мови (СУМ-11)