очкур
ОЧКУ́Р, а́, ч.
Шнур, яким стягують в поясі шаровари або штани іншого крою.
Якби вам той чорт пострічався, то у вас з переляку, мабуть, очкур би луснув (Марко Вовчок);
Дід хутко зсунувся з печі на лежанку, підтягнув на білих штанях очкур (Д. Бедзик);
Од напруги порвався очкур на товстеннім череві .. пана (О. Ільченко);
Виплів батько бриля свому сину, З посторонка зробив очкура (С. Олійник).
◇ Вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху) див. всипа́ти¹;
Затя́гувати (затяга́ти, підтя́гувати, стя́гувати і т. ін.) / затягти́ (підтягти́, стягти́ і т. ін.) па́ски (па́сок, пояси́, ремінці́, заст. очкурі́ і т. ін.) [тугі́ше] див. затя́гувати;
(1) Як очку́р на ши́ю, зі сл. потрі́бний, тре́ба і т. ін., ірон., жарт. – уживається для вираження заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібний, треба).
Воно, те підслухування, правду кажучи, йому потрібне, як очкур на шию (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)