очниця
ОЧНИ́ЦЯ, і́, ж., розм.
Те саме, що О́чна я́мка (див. о́чний).
Кістяк насмішкувато підморгнув порожнявою очниць (Ю. Збанацький);
Над його сухим, з глибокими очницями обличчям нависає копичка переспілого волосся (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)