очниця
ОЧНИ́ЦЯ, і́, ж., розм. Те саме, що О́чна я́мка ( див. о́чний).
Кістяк насмішкувато підморгнув порожнявою очниць (Збан., Курил. о-ви, 1963, 27);
Над його сухим, з глибокими очницями обличчям нависає копичка переспілого волосся (Стельмах, II, 1962, 108).
Словник української мови (СУМ-11)