1. Словник української мови в 11 томах

очниця

ОЧНИ́ЦЯ, і́, ж., розм. Те саме, що О́чна я́мка ( див. о́чний).

Кістяк насмішкувато підморгнув порожнявою очниць (Збан., Курил. о-ви, 1963, 27);

Над його сухим, з глибокими очницями обличчям нависає копичка переспілого волосся (Стельмах, II, 1962, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очниця — очни́ця іменник жіночого роду очна ямка розм. Орфографічний словник української мови
  2. очниця — -і, розм. Те саме, що Очна ямка (див. очний). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очниця — ОЧНИ́ЦЯ, і́, ж., розм. Те саме, що О́чна я́мка (див. о́чний). Кістяк насмішкувато підморгнув порожнявою очниць (Ю. Збанацький); Над його сухим, з глибокими очницями обличчям нависає копичка переспілого волосся (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. очниця — ОРБІ́ТА анат. (заглибина, в якій міститься очне яблуко), ОЧНИ́ЦЯ, О́ЧНА Я́МКА, О́ЧНА ЗАПА́ДИНА рідко. Аркан туго стягнув шию (Остапа). Очі мало не вилізли з орбіт (О. Словник синонімів української мови