очужілий

ОЧУЖІ́ЛИЙ, а, е.

Який став байдужим, холодним, чужим.

Очужілий і гнівний.., він уже не кликав його по імені та по батькові, він уже кричав йому “Ку-гаренко!” (О. Гончар);

Вона була якась віддалена, очужіла;

// Який виражає байдужість, холодність до когось.

Гаркуша ковзнув по них таким очужілим поглядом, наче бачив їх уперше (О. Гончар);

– Чого ви, дядьку, не прибились ні до якого берега? – зненацька запитав Ждан очужілим голосом (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. очужілий — очужі́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. очужілий — -а, -е. Який став байдужим, холодним, чужим. || Який виражає байдужість, холодність до когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. очужілий — ОЧУЖІ́ЛИЙ, а, е. Який став байдужим, холодним, чужим. Вона була якась віддалена, очужіла; // Який виражає байдужість, холодність до когось. Гаркуша ковзнув по них таким очужілим поглядом, наче бачив їх уперше (Гончар, Таврія, 1952, 119).  Словник української мови в 11 томах
4. очужілий — Очужілий, -а, -е Сдѣлавшійся чужимъ. Знайшов modus vivendi з очужілими земляками. К. ХП. 26.  Словник української мови Грінченка