очужілий — Орфографічний словник української мови

очужілий — -а, -е. Який став байдужим, холодним, чужим. || Який виражає байдужість, холодність до когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
очужілий — ОЧУЖІ́ЛИЙ, а, е. Який став байдужим, холодним, чужим. Очужілий і гнівний.., він уже не кликав його по імені та по батькові, він уже кричав йому “Ку-гаренко!” (О. Словник української мови у 20 томах
очужілий — ОЧУЖІ́ЛИЙ, а, е. Який став байдужим, холодним, чужим. Вона була якась віддалена, очужіла; // Який виражає байдужість, холодність до когось. Гаркуша ковзнув по них таким очужілим поглядом, наче бачив їх уперше (Гончар, Таврія, 1952, 119). Словник української мови в 11 томах
очужілий — Очужілий, -а, -е Сдѣлавшійся чужимъ. Знайшов modus vivendi з очужілими земляками. К. ХП. 26. Словник української мови Грінченка