очумілий

ОЧУМІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. до очумі́ти.

– А яким я вас молоком частував у садку? – хитає головою очумілий від алкоголю хлопець (І. Цюпа).

2. у знач. прикм. Те саме, що очмані́лий 2.

* У порівн. Він дзвонив, доки з ліжок не позскакували один по одному, як очумілі, учні (О. Слісаренко).

Значення в інших словниках

1. очумілий — очумі́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. очумілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до очуміти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. очумілий — ОЧМАНІ́ЛИЙ розм. (який під впливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, діяти), ОЧАМРІ́ЛИЙ розм., ОЧМАРІ́ЛИЙ розм., ЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧУМІ́ЛИЙ розм., ЗАЧУ́МЛЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. очумілий — ОЧУМІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до очумі́ти. — А яким я вас молоком частував у садку? — хитає головою очумілий від алкоголю хлопець (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 138).  Словник української мови в 11 томах