очутитися

ОЧУ́ТИ́ТИСЯ, очу́чу́ся, очу́ти́шся, док., розм.

1. Прийти до пам'яті; опритомніти.

Почали жінки бризкати їй в обличчя водою, аж поки вона очутилась (Б. Грінченко);

Од холодної води, якою побризкали Кіндрата, він очутився (П. Панч).

2. Повернутися до стану душевної рівноваги.

Ледве що очутилася я трохи по тяжкій утраті вашого батька, ледве припочила з великої фізичної втоми.., вже спав на мене цей новий смуток (О. Кобилянська);

Методій Кирилович ще не встиг зовсім очутитись після інтимної розмови з товаришкою Галактою (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. очутитися — очу́ти́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. очутитися — див. опритомніти  Словник синонімів Вусика
3. очутитися — очучуся, очутишся, док., розм. 1》 Прийти до пам'яті; опритомніти. 2》 Повернутися до стану душевної рівноваги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. очутитися — 1. опинятися, опинитися, трапити, натрапляти, натрапити, понатрапляти, потрапляти, потрапити 2. це очунитися  Словник чужослів Павло Штепа
5. очутитися — ВІДЧУВА́ТИСЯ (бути помітним, доступним для сприйняття), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЧУ́ТИСЯ, УЧУВА́ТИСЯ (ВЧУВА́ТИСЯ), ОЧУВА́ТИСЯ діал. — Док.: відчу́тися, почу́тися, учу́тися (вчу́тися), очу́тися.  Словник синонімів української мови
6. очутитися — ОЧУ́ТИ́ТИСЯ, очу́чу́ся, очу́ти́шся, док., розм. 1. Прийти до пам’яті; опритомніти. Почали жінки бризкати їй в обличчя водою, аж поки вона очутилась (Гр., II, 1963, 430); Од холодної води, якою побризкали Кіндрата, він очутився (Панч, Гомон.  Словник української мови в 11 томах
7. очутитися — Очуча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. очутитися, -чучуся, -тишся, гл. 1) Приходить, прійти въ чувство, очнуться. Не знаю, що й робити, як. оживити губи її побілілі, як їй запомогти очутитись. Г. Барв. 537.  Словник української мови Грінченка