ошийник
ОШИ́ЙНИК, а, ч.
1. Ремінець із застібкою, який надівають на шию тварини.
Він тримав за ошийник вівчарку (О. Донченко);
Взявши собаку за ошийник, Анушку гордовито йде до приміщення (О. Гончар).
2. розм., рідко. Те саме, що поти́личник.
Що зробить Робусинський ступінь, то його трах-трах по шияці; що другий ступінь зробить, то й знов два ошийника возьме [візьме] (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)