ошпарювати
ОШПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОШПА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що, розм.
Те саме, що обшпа́рювати.
Вона не відчула, що гарячий чай ошпарив їй руку (Л. Смілянський);
Щоб пшоно не гірчило, його треба ошпарити кип'ятком (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив [рожу] вкінець (П. Грабовський);
Мати ошпарила його поглядом (Є. Кравченко).
◇ (1) Як (мов, на́че і т. ін.) окро́пом ошпа́рило кого, перев. від чого, безос. – хтось раптово відчув сильне збентеження, хвилювання, сором і т. ін.; дуже вражений чимсь (перев. несподіваним, небажаним), почервонів.
Дівчину наче окропом ошпарило від сорому та образи (В. Речмедін);
Немо́вби хто обілля́в окро́пом.
Те питання страшенно перепудило мене, немовби хто обілляв мене окропом (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)