ошпарювати
ОШПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОШПА́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Те саме, що обшпа́рювати.
Щоб убити хрущів, мішки з ними ошпарюють окропом, а потім мертвих жуків можна віднести на птахоферму (Хлібороб Укр., 5, 1970, 37);
Вона не відчула, що гарячий чай ошпарив їй руку (Сміл., Пов. і опов., 1949, 35);
*Образно. Ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив [рожу] вкінець (Граб., І, 1959, 162);
Мати ошпарила його поглядом (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 146).
Словник української мови (СУМ-11)