ощасливлений
ОЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ощасли́вити.
Ощасливлений народженням доньки, Уралов перестріляв на радощах усіх селезнів, усіх качок та курей (О. Гончар);
Я був ощасливлений тим поглядом (Ю. Збанацький);
// у знач. прикм.
Після вечері вся ощасливлена Кухтина сім'я говорила про домашні справи та про те, що в селі робиться (А. Іщук);
Ощасливлений Івасик не знав, як розповісти батькові про свою радість (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)