пагуба
ПА́ГУБА, и, ж.
Те, що загрожує загибеллю, веде до загибелі, згуби (у 3 знач.).
– Тільки в атаці не озирайся назад, – спокійно порадив Ягідці наводчик Шестаков. – То – пагуба (О. Гончар);
Отечество ж собі ґрунтуймо в ріднім слові: Воно, одно воно від пагуби втече, Піддержить націю на предківській основі. (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)