пагін
ПА́ГІН, гона, ч.
1. Молода гілка або стеблина рослини.
Як тільки пагони спаржі виткнуться верхівками на поверхню ґрунту, вони починають інтенсивно рости (з наук.-попул. літ.);
Цвіт одцвітає, й зацвітає цвіт, І пагін молодий, що між дубами од прикорня в недавні зріс літа, Вже шапку листу в небі розгорта, Потиху розмовляючи з вітрами (Л. Первомайський);
// звичайно мн., чого, перен. Ознаки, прояви наявності або розвитку чого-небудь.
Костянтин Федін, вимогливий і невтомний майстер, в кожній своїй книзі плідно шукає пагони святого почуття братерства людей (із журн.).
2. перен. Молоде, нове покоління; чиї-небудь діти, нащадки і т. ін.
Жінчина рідня ніколи не радувала Аркадія Валеріановича – ці золотушні пагони старовинного дворянського роду не здатні були дати хоч який-небудь зачучверілий цвіт на теперішній землі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)