пагілля
ПА́ГІЛЛЯ, я, с., збірн.
1. Тоненьке гілля.
Порозросталися дерева, пустили багато молодого пагілля (П. Загребельний);
Я вільним став, я дужим став! Мої шляхи ведуть садами, Де, над килимами отав, звисає пагілля з плодами (Д. Павличко);
На вербі, на пагіллі білі-білі котики (Н. Забіла).
2. перен. Молоде покоління людей.
Виростають діти, мужніють, обзаводяться своїми родинами. Появилося нове пагілля – онуки Назара Усача (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)