пагілля

ПА́ГІЛЛЯ, я, с., збірн.

1. Тоненьке гілля.

Порозросталися дерева, пустили багато молодого пагілля (Загреб., Спека, 1961, 317);

Я вільним став, я дужим став! Мої шляхи ведуть садами, Де, над килимами отав, звисає пагілля з плодами (Павл., Бистрина, 1959, 122);

На вербі, на пагіллі білі-білі котики (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 41).

2. перен. Молоде покоління людей.

Виростають діти, мужніють, обзаводяться своїми родинами. Появилося нове пагілля — онуки Назара Усача (Рад. Укр., 3.ІХ 1962, 3).

Значення в інших словниках

1. пагілля — па́гілля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пагілля — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. пагілля — -я, с., збірн. 1》 Тоненьке гілля. 2》 перен. Молоде покоління людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пагілля — ПА́ГІЛЛЯ, я, с., збірн. 1. Тоненьке гілля. Порозросталися дерева, пустили багато молодого пагілля (П. Загребельний); Я вільним став, я дужим став! Мої шляхи ведуть садами, Де, над килимами отав, звисає пагілля з плодами (Д.  Словник української мови у 20 томах
5. пагілля — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І.  Словник синонімів української мови
6. пагілля — Па́гілля, -лля, -ллю, -ллям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пагілля — Пагілля, -ля с. Тоненькія вѣточки.  Словник української мови Грінченка