падкий

ПАДКИ́Й, а́, е́, на що, до чого, діал.

Який має сильну пристрасть до чого-небудь; охочий.

Старий сидів насеред тротуару, серед тої купи людей, що збіглася з цікавості, падка на новинку і на скандал (І. Франко);

Небагато науки пройшов – церковно-приходську закінчив, та до книжки був падкий (М. Стельмах).

(1) Па́дку мій! – вигук, який виражає здивування, радість, переляк, злість і т. ін.

– Падку мій! Таж то аж наверх лізти, гей! – жахнулось щось у темряві пискливим баб'ячим голосом (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. падкий — падки́й прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. падкий — -а, -е, на що, до чого, діал. Який має сильну пристрасть до чого-небудь; охочий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. падкий — ОХО́ЧИЙ до чого і з інфін. (який має особливу схильність, велике бажання до чого-небудь), ЗАПОПА́ДЛИВИЙ до чого, на що, ЗАПОПА́ДНИЙ до чого, на що, ГОЛІ́ННИЙ до чого, на що, розм.; БЕРУЧКИ́Й до чого, розм., БЕРКИ́Й до чого, розм., БЕРУ́ЧИЙ до чого, розм.  Словник синонімів української мови
4. падкий — ПАДКИ́Й, а́, е́, на що, до чого, діал. Який має сильну пристрасть до чого-небудь; охочий. Старий сидів насеред тротуару, серед тої купи людей, що збіглася з цікавості, падка на новинку і на скандал (Фр.  Словник української мови в 11 томах