падолист
ПАДОЛИ́СТ, ч.
1. род. у. Те саме, що листопа́д 1.
Багряніють при дорозі клени, А у нас давно вже падолист (Л. Дмитерко);
Тоскний тріск у порожнім лісі, і пташиний колючий свист. Падолист. Де ж метелику сісти? (В. Стус);
У більш дорослих дерев після падолисту крону проріджують (з газ.).
2. род. у. Опале листя.
Шаленів жовтневий вітер. Гнув долі стрункі берези, встеляв стежки і алеї парку падолистом (Н. Рибак).
3. род. а, заст. Назва місяця (листопада).
День 1 падолиста 1848 року був хмарний і понурий (І. Франко);
У падолисті вдарив мороз (О. Маковей).
Словник української мови (СУМ-20)