падькати
ПА́ДЬКАТИ, аю, аєш, недок., діал.
Нарікати (у 1 знач.).
До найстаршого чорта, Луципера, прилетіла ціла юрба чортів, кричачи і падькаючи на Русина (І. Франко);
– Не падькай, Святославе, – втішав Свинельд, – хто не йде інших бити у чужину, того чужі у хаті знайдуть! (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)