падькати
ПА́ДЬКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.).
До найстаршого чорта, Луципера, прилетіла ціла юрба чортів, кричачи і падькаючи на Русина (Фр., II, 1950, 125);
— Не падькай, Святославе, — втішав Свинельд, — хто не йде інших бити у чужину, того чужі у хаті знайдуть! (Оп., Іду.., 1956, 87).
Словник української мови (СУМ-11)