пазуха
ПА́ЗУХА, и, ж.
1. Простір між грудьми та одягом, що до них прилягає.
Навантаживши свої пазухи, кишені та шапки накраденою яриною, .. виповзли [Владко й Начко] ровом до поблизького яру (І. Франко);
Олійниченко поліз у пазуху, витяг з-під чумарки сувієць [сувійчик] якихсь паперів і подав Гордієві (Б. Грінченко);
Він витяг з-за пазухи аркуш, згорнений учетверо, і подав Давидові (А. Головко).
2. розм. Те саме, що гру́ди.
Молодиці, гарно вив'язані квітчастими терновими хустками, несли клуночки та вузлики, чимало й з дітками при пазусі (Дніпрова Чайка);
Коли було до материнської пазухи прикипить [хлопчик], замовкне, тільки сопе (Остап Вишня).
3. Розріз спереду в сорочці для зручності одягання через голову.
Надіть сорочку пазухою назад (Номис);
Плутала [Мотря] ниткою вздовж і поперек і по комірі, й по пазусі (І. Нечуй-Левицький).
4. анат. Порожнина в деяких органах тіла.
Запалення лобних пазух.
5. бот. Заглибина між гілкою і стовбуром дерева або між основою листа та стеблом.
Брюссельська капуста утворює високе стебло, на якому в пазухах листків утворюються дрібні, не дуже щільні головки (з наук.-попул. літ.);
Від них [цибулин] відокремлюють малі цибулинки – дітки, що утворилися в пазухах лусок (з наук.-попул. літ.).
◇ Аж го́лому по́за па́зухою по́вно див. по́вно;
Відігрі́ти (ви́гріти, ви́годувати) / відігріва́ти змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) [свого́] се́рця (за па́зухою) див. відігріва́ти;
Вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху) див. всипа́ти¹;
За сло́вом (pідше за слова́ми, по сло́во) до кише́ні (у кише́ню, рідше у па́зуху) не лі́зти (не ла́зити) / не полі́зти див. лі́зти;
(1) Каменю́ка за па́зухою лежи́ть (д) див. ка́мінь;
Ка́мінь (каменю́ка, з ка́менем, з каменю́кою) за па́зухою див. ка́мінь;
(2) Не полі́зти за сло́вом у па́зуху (д) див. лі́зти;
Пригрі́ти / пригріва́ти гадю́ку (га́дину, га́да, змію́ і т. ін.) на гру́дях (у па́зусі, за па́зухою і т. ін.), див. пригріва́ти;
Трима́ти (держа́ти) ка́мінь (каменю́ку) за па́зухою див. трима́ти;
Хова́ти ка́мінь (каменю́ку) за па́зухою див. хова́ти¹;
(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) у Бо́га (у Христа́, у ба́тька і т. ін.) за па́зухою (за двери́ма):
а) з сл. жити – в достатках, безтурботно, заможно.
Живе, як у батька за пазухою (Номис);
– Житимеш у мене, як у Бога за пазухою, і ситий, і одітий, і не голодний, і не холодний (Панас Мирний);
[Клим:] Днів через п'ять ми будемо на Запорожжі, а там порають, де звінчатись, куди заховатись, – та й будемо там жить, як у Христа за пазухою (І. Карпенко-Карий);
Староміські жили мов у Бога за дверима (І. Франко);
б) спокійно, затишно, добре.
– Тут, біля села – ліси та яри, звір шкодить; а там [у степу] як у Бога за пазухою! – одказує Улас (Панас Мирний);
– Пусте, – засміявся Гриць, – у машині як у Бога за пазухою (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)