пазуха

ПА́ЗУХА, и, ж.

1. Простір між грудьми та одягом, що до них прилягає.

Навантаживши свої пазухи, кишені та шапки накраденою яриною, .. виповзли [Владко й Начко] ровом до поблизького яру (І. Франко);

Олійниченко поліз у пазуху, витяг з-під чумарки сувієць [сувійчик] якихсь паперів і подав Гордієві (Б. Грінченко);

Він витяг з-за пазухи аркуш, згорнений учетверо, і подав Давидові (А. Головко).

2. розм. Те саме, що гру́ди.

Молодиці, гарно вив'язані квітчастими терновими хустками, несли клуночки та вузлики, чимало й з дітками при пазусі (Дніпрова Чайка);

Коли було до материнської пазухи прикипить [хлопчик], замовкне, тільки сопе (Остап Вишня).

3. Розріз спереду в сорочці для зручності одягання через голову.

Надіть сорочку пазухою назад (Номис);

Плутала [Мотря] ниткою вздовж і поперек і по комірі, й по пазусі (І. Нечуй-Левицький).

4. анат. Порожнина в деяких органах тіла.

Запалення лобних пазух.

5. бот. Заглибина між гілкою і стовбуром дерева або між основою листа та стеблом.

Брюссельська капуста утворює високе стебло, на якому в пазухах листків утворюються дрібні, не дуже щільні головки (з наук.-попул. літ.);

Від них [цибулин] відокремлюють малі цибулинки – дітки, що утворилися в пазухах лусок (з наук.-попул. літ.).

◇ Аж го́лому по́за па́зухою по́вно див. по́вно;

Відігрі́ти (ви́гріти, ви́годувати) / відігріва́ти змію́ (гадю́ку) бі́ля (ко́ло) [свого́] се́рця (за па́зухою) див. відігріва́ти;

Вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху) див. всипа́ти¹;

За сло́вом (pідше за слова́ми, по сло́во) до кише́ні (у кише́ню, рідше у па́зуху) не лі́зти (не ла́зити) / не полі́зти див. лі́зти;

(1) Каменю́ка за па́зухою лежи́ть (д) див. ка́мінь;

Ка́мінь (каменю́ка, з ка́менем, з каменю́кою) за па́зухою див. ка́мінь;

(2) Не полі́зти за сло́вом у па́зуху (д) див. лі́зти;

Пригрі́ти / пригріва́ти гадю́ку (га́дину, га́да, змію́ і т. ін.) на гру́дях (у па́зусі, за па́зухою і т. ін.), див. пригріва́ти;

Трима́ти (держа́ти) ка́мінь (каменю́ку) за па́зухою див. трима́ти;

Хова́ти ка́мінь (каменю́ку) за па́зухою див. хова́ти¹;

(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) у Бо́га (у Христа́, у ба́тька і т. ін.) за па́зухою (за двери́ма):

а) з сл. жити – в достатках, безтурботно, заможно.

Живе, як у батька за пазухою (Номис);

– Житимеш у мене, як у Бога за пазухою, і ситий, і одітий, і не голодний, і не холодний (Панас Мирний);

[Клим:] Днів через п'ять ми будемо на Запорожжі, а там порають, де звінчатись, куди заховатись, – та й будемо там жить, як у Христа за пазухою (І. Карпенко-Карий);

Староміські жили мов у Бога за дверима (І. Франко);

б) спокійно, затишно, добре.

– Тут, біля села – ліси та яри, звір шкодить; а там [у степу] як у Бога за пазухою! – одказує Улас (Панас Мирний);

– Пусте, – засміявся Гриць, – у машині як у Бога за пазухою (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пазуха — па́зуха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пазуха — (матері) груди; (сорочки) розпірка, розпір, сов. проріха; ан. порожнина; пазушка, пазушина. Словник синонімів Караванського
  3. пазуха — [пазуха] -хие, д. і м. -ус'і Орфоепічний словник української мови
  4. пазуха — -и, ж. 1》 Простір між грудьми та одежею, яка до них прилягає. 2》 розм. Те саме, що груди. 3》 Проріха спереду в сорочці для зручності одягання через голову. 4》 анат. Порожнина в деяких органах тіла. 5》 бот. Заглибина між гілкою і стовбуром дерева або між основою листа і стеблом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пазуха — аж го́лому по́за па́зухою по́вно. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; нічого. Набрав, що аж голому поза пазухою повно (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
  6. пазуха — ВИ́РІЗ (виїмка для голови, шиї на одягу), ВИ́КОТ, ПА́ЗУХА (в сорочці); ДЕКОЛЬТЕ́ (в жіночому одязі). Він одягнув плащ — круглу пелерину з вирізом для голови (О. Словник синонімів української мови
  7. пазуха — Па́зуха, -хи, -сі; -зухи, -зух Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пазуха — ПА́ЗУХА, и, ж. 1. Простір між грудьми і одежею, яка до них прилягає. Навантаживши свої пазухи, кишені та шапки накраденою яриною,.. виповзли [Владко й Начко] ровом до поблизького яру (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. пазуха — Простір між зовнішніми поверхнями суміжних склепінь або склепінням і стіною, площина над перекриттям споруди; порівн. запалубка. Архітектура і монументальне мистецтво