пазуха

ПА́ЗУХА, и, ж.

1. Простір між грудьми і одежею, яка до них прилягає.

Навантаживши свої пазухи, кишені та шапки накраденою яриною,.. виповзли [Владко й Начко] ровом до поблизького яру (Фр., VI, 1951, 147);

Олійниченко поліз у пазуху, витяг з-під чумарки сувієць [сувійчик] якихсь паперів і подав Гордієві (Гр., II, 1963, 93);

Він витяг з-за пазухи аркуш, згорнений учетверо, і подав Давидові (Головко, II, 1957, 84).

Держа́ти (носи́ти) ка́мінь за па́зухою див. ка́мінь;

Жи́ти, мов (як, на́че і т. ін.) у бо́га, Христа́, ба́тька і т. ін.) за па́зухою — жити в достатках, без усяких турбот.

— Житимеш у мене, як у бога за пазухою, і ситий, і одітий, і не голодний, і не холодний (Мирний, IV, 1955, 227);

[Клим:] Днів через п’ять ми будемо на Запорожжі, а там порають, де звінчатись, куди заховатись, — та й будемо там жить, як у Христа за пазухою (К.-Карий, II, 1960, 35);

Живе, як у батька за пазухою (Укр. присл.., 1955, 301).

2. розм. Те саме, що гру́ди.

Молодиці, гарно вив’язані квітчастими терновими хустками, несли клуночки та вузлики, чимало й з дітками при пазусі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 39);

Коли було до материнської пазухи прикипить [хлопчик], замовкне, тільки сопе (Вишня, І, 1956, 247).

3. Проріха спереду в сорочці для зручності одягання через голову.

Надіть сорочку пазухою назад (Номис, 1864, № 285);

Плутала [Мотря] ниткою вздовж і поперек і по комірі, й по пазусі (Н.-Лев., II, 1956, 291).

4. анат. Порожнина в деяких органах тіла.

Запалення лобних пазух.

5. бот. Заглибина між гілкою і стовбуром дерева або між основою листа та стеблом.

Брюссельська капуста утворює високе стебло, на якому в пазухах листків утворюються дрібні, не дуже щільні головки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 158);

Від них [цибулин] відокремлюють малі цибулинки — дітки, що утворилися в пазухах лусок (Озелен. колг. села, 1955, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пазуха — па́зуха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пазуха — (матері) груди; (сорочки) розпірка, розпір, сов. проріха; ан. порожнина; пазушка, пазушина. Словник синонімів Караванського
  3. пазуха — [пазуха] -хие, д. і м. -ус'і Орфоепічний словник української мови
  4. пазуха — -и, ж. 1》 Простір між грудьми та одежею, яка до них прилягає. 2》 розм. Те саме, що груди. 3》 Проріха спереду в сорочці для зручності одягання через голову. 4》 анат. Порожнина в деяких органах тіла. 5》 бот. Заглибина між гілкою і стовбуром дерева або між основою листа і стеблом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пазуха — ПА́ЗУХА, и, ж. 1. Простір між грудьми та одягом, що до них прилягає. Навантаживши свої пазухи, кишені та шапки накраденою яриною, .. виповзли [Владко й Начко] ровом до поблизького яру (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пазуха — аж го́лому по́за па́зухою по́вно. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; нічого. Набрав, що аж голому поза пазухою повно (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
  7. пазуха — ВИ́РІЗ (виїмка для голови, шиї на одягу), ВИ́КОТ, ПА́ЗУХА (в сорочці); ДЕКОЛЬТЕ́ (в жіночому одязі). Він одягнув плащ — круглу пелерину з вирізом для голови (О. Словник синонімів української мови
  8. пазуха — Па́зуха, -хи, -сі; -зухи, -зух Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пазуха — Простір між зовнішніми поверхнями суміжних склепінь або склепінням і стіною, площина над перекриттям споруди; порівн. запалубка. Архітектура і монументальне мистецтво