пай
ПАЙ¹, па́ю, ч.
1. Частка, яка вноситься в капітал якого-небудь товариства (кооперативного, акціонерного і т. ін.) кожним його членом або дістається кожному при його розподілі.
Акціонерне (пайове) товариство є юридичною особою, що діє на підставі окремого статуту з статутним (основним) капіталом, розподіленим на певне число частин (акцій, паїв) (з мови документів);
Потреба у свободі підприємництва змусить дозволити продаж і купівлю паїв (акцій), а це призведе до концентрації власності в одних руках (з наук.-попул. літ.);
В кооперативах є наймана праця, є паї, в них беруть участь навіть ті люди, які самі в підприємстві не працють, а мають гроші, щоб купувати паї (В. Винниченко);
Кооперативний пай.
2. Частка, яку вносить у що-небудь спільне окремий учасник або яка припадає на кого-небудь.
Незабаром з'ясувалося, що далеко не кожен з криничан спроможеться внести на човна свій пай (О. Гончар);
Аби ж то пощастило йому мати хоч половину дідизни. А то через рік-два доведеться її шматувати аж на чотири паї (М. Стельмах);
// рідко. Частина їжі, виділена кому-небудь, або трапеза, за якою їжу поділено на частини.
Уже прокликали до паю, А я собі у бур'яні Молюся богу... (Т. Шевченко).
3. Життєві умови, обставини і т. ін., в які потрапляє хто-небудь; чиясь доля.
Такий вже, видно, пай мені судився! (І. Франко);
// діал. Щастя, талан.
Куди не кидавсь, так ні: нема паю (Сл. Б. Грінченка).
◇ (1) На свій пай, діал. – також.
От Маруся трошки і зрадувалась, що, може, Олена зна того парубка, що їй так у душу запав, бо й вона на свій пай думала, що вже краще її парубка і на світі нема .. От і давай про нього випитувать (Г. Квітка-Основ'яненко).
ПАЙ², па́я, ч.
Дрібна розмінна монета, що перебувала в обігу в Індії (до 1957 р.) та в Пакістані (до 1961 р.).
Пакістанський пай.
Словник української мови (СУМ-20)