пакнути
ПАКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод., діал.
Однокр. до па́кати.
“Люльки! – каже, – тату! Приніс йому таки сам, А синок небога Тільки раз собі пакнув, та й пішов до бога!” (С. Руданський);
Із будки вислизнув дідок І, люльку пакнувши, одкрив лотоки (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)