пакнути
ПАКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до па́кати.
"Люльки! — каже, — тату! Приніс йому таки сам, А синок небога Тільки раз собі пакнув, та й пішов до бога!" (Рудан., Вибр., 1937, 204);
Із будки вислизнув дідок І, люльку пакнувши, одкрив лотоки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 35).
Словник української мови (СУМ-11)