пакостити
ПА́КОСТИТИ, кощу, костиш, недок., розм.
1. що. Робити брудним, нечистим, засміченим і т. ін.
* Образно. Морок – то ворог світовий. Серед нього заводилась тілько нечисть усяка, що пакостила й землю родючу, і людей, пригнічених темнотою (Панас Мирний).
2. кому і без дод. Те саме, що ка́постити.
Усі були переконані, що Гринько пакоститиме по смерті далі. Не тільки спровадить тучу на село, але ще й налякає не одну хрещену душу вночі (Л. Мартович);
– Ви, як багато дехто, вважаєте, що ми вміємо тільки пакостити людям (Р. Іваничук).
◇ (1) Па́костити ру́ки – те саме, що Брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки (див. брудни́ти).
– Нащо йому палити? та й кого? Коли лихе – то хай само згорить краще, ніж об його [нього] свої руки пакостити (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)