пакуватися
ПАКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Складати, збирати свої речі в дорогу.
– Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся, пакуйся – та на кубанські степи! (І. Нечуй-Левицький);
Я мушу пакуватися, – завтра я виїжжаю [виїжджаю] у фінансову місію (В. Винниченко);
Скоро наспіла вість про Корсунщину, шляхта почала пакуватись на вози з жінками та дітьми, покинувши свої замочки по містечках і селах (М. Грушевський).
2. Пас. до пакува́ти.
Все в домі було поставлено догори ногами: пакувалися подушки й простирала, кошики з одягом чоловічим, жіночим і дитячим, посуд, харчі на дорогу (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)