пакінь

ПА́КІНЬ, коня, ч.

Поганий кінь; шкапа.

Стрибун так зістарівся, що скидався на паконя (із журн.).

Значення в інших словниках

1. пакінь — див. кінь  Словник синонімів Вусика
2. пакінь — Пакінь, -коня м. Плохой конь, кляча (въ сказкѣ). Рудч. Ск. II. 16.  Словник української мови Грінченка