1. Словник української мови у 20 томах

пакінь

ПА́КІНЬ, коня, ч.

Поганий кінь; шкапа.

Стрибун так зістарівся, що скидався на паконя (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пакінь — див. кінь Словник синонімів Вусика
  2. пакінь — Пакінь, -коня м. Плохой конь, кляча (въ сказкѣ). Рудч. Ск. II. 16. Словник української мови Грінченка