пакінь Пакінь, -коня м. Плохой конь, кляча (въ сказкѣ). Рудч. Ск. II. 16. Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me пакілля пакісливий Значення в інших словниках пакінь — див. кінь Словник синонімів Вусика пакінь — ПА́КІНЬ, коня, ч. Поганий кінь; шкапа. Стрибун так зістарівся, що скидався на паконя (із журн.). Словник української мови у 20 томах
Значення в інших словниках пакінь — див. кінь Словник синонімів Вусика пакінь — ПА́КІНЬ, коня, ч. Поганий кінь; шкапа. Стрибун так зістарівся, що скидався на паконя (із журн.). Словник української мови у 20 томах