пакість
ПА́КІСТЬ, ПА́КОСТЬ, кості, ж., розм.
Те саме, що ка́пость.
– Та мене, – каже, – за сю пакість на шматки розірвуть! (О. Стороженко);
[Степан:] Чим скоріш він упаде, тим менше пакості. Скільки моїх день [днів] пішло марно через .. Чопорія, і скільки я наневолився (М. Кропивницький);
– Пакость таку писати можна лише в гарячці – бридко скривився Дубельт, ткнувши рукою в грубий зошит (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)