пакість
ПА́КІСТЬ, ПА́КОСТЬ, кості, ж., розм.
Те саме, що ка́пость.
– Та мене, – каже, – за сю пакість на шматки розірвуть! (О. Стороженко);
[Степан:] Чим скоріш він упаде, тим менше пакості. Скільки моїх день [днів] пішло марно через .. Чопорія, і скільки я наневолився (М. Кропивницький);
– Пакость таку писати можна лише в гарячці – бридко скривився Дубельт, ткнувши рукою в грубий зошит (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пакість — па́кість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пакість — див. пакость. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пакість — КА́ПОСТЬ розм. (поганий, підступний, шкідливий учинок), ПА́КІСТЬ (ПА́КОСТЬ) розм., ПАСКУ́ДСТВО вульг. Юра може.. позривати простирадла, взагалі якимось несподіваним способом наробити капостей (Ю. Смолич); Мені за сей час нічого веселого не трапилось.. Словник синонімів української мови
- пакість — ПА́КІСТЬ див. па́кость. Словник української мови в 11 томах
- пакість — Пакість, -кости ж. Пакость. Алв. 24. Чорте, де йдеш? — Болота палити. — Не буде горіти! — Добре мені пакість зробити. Ном. № 3120. Словник української мови Грінченка