пал

ПАЛ¹, у, ч.

1. Дуже сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного.

Шугають вони [голуби], сполохані з гнізд своїх, над широким полум'ям [пожежі], в диму та курищі, в гарячім від палу повітрі (Панас Мирний);

Сонце хилиться до обрію, кидаючи землі і людям останній свій пал (М. Чабанівський);

Пал мартена дихнув на мене (Ю. Смолич);

// Дуже гаряча літня пора; спека.

В золотих житах налитих, мов огнем, липневим палом, Ось пливе він, мов на хвилях, на комбайні за штурвалом (Л. Первомайський);

[Може, я хвора] на недугу прагнення до соняшного палу, що без кінця обертає плодющу вогкість життя (В. Підмогильний).

2. Дуже висока температура тіла при захворюванні.

[Руфін:] У хаті гірше, – душно, млосно якось. У мене пал тепер (Леся Українка);

У колисці, бачу я, Спить в палу́ мале хлоп'я (Я. Щоголів);

// перен. Гарячковий стан, викликаний хвилюванням, страхом і т. ін.

– Краще загинути, ніж так жити! краще загинути, краще загинути! – промовляла Софія в якомусь палу (Леся Українка);

Від його слів гарячий пал обгортав Ярину: їй уклонявся Максим Кривоніс (П. Панч);

// перен. Рум'янці на обличчі як зовнішній вияв гарячкового стану.

Ні з сього ні з того вона навіть шаріється перед бабою, почуває на щоках цей пал розшарілості і від цього зовсім ніяковіє (О. Гончар).

3. чого і без дод., перен. Сильне внутрішнє збудження, піднесення, викликане глибокими почуттями, переживаннями або завзяттям у ставленні до чого-небудь.

Вона почутила пал кохання наглий, раптовий (І. Нечуй-Левицький);

Свідомість, що його руки торкались її голого тіла, війнула на неї запаморочливим палом (В. Підмогильний);

Я ніколи не бачила, щоб люди так сердечно, з душевним палом і вдячністю аплодували людині (М. Чабанівський);

// Пристрасне захоплення чим-небудь.

В дощ холодний Ловив колись я окунів, І пал рибальства благородний Так у грудях шалено цвів (М. Рильський);

А там життя, там – не провалля, Країни інші систем других... Наш пал туди, все вище, далі, Як фуга, біг (М. Хвильовий);

// Слова, розмова, погляд і т. ін. як вияв глибоких почуттів, завзяття, захоплення тощо.

Очі йому нараз побільшали й потемніли, потім замерехтіли, потім зненацька бризнули таким палом, що цього погляду витримати ніхто вже, здавалось, не зміг би (О. Ільченко);

Вона говорить про невідому мені країну з таким палом, якого я не відчував у житті ніколи (П. Колесник).

(1) Пал се́рця (душі́) – сильні, пристрасні почуття або прагнення людини.

Переплету і обів'ю Любов'ю серця, серця палом Вітчизну-матінку мою, Що доглядала, колихала (П. Усенко);

Він віддавав ракеті всю свою енергію, весь пал душі, всі знання (В. Собко).

ПАЛ², а, ч.

Паля, чавунна тумба і т. ін., врита в землю біля пристані, до якої канатами прив'язується судно під час стоянки.

Матрос надійно закріпив швартови на палі (із журн.).