1. Фразеологічний словник української мови

пал

додава́ти / дода́ти жа́ру (па́лу) кому, чому. Посилювати враження від чого-небудь, розпалювати якісь почуття. Не раз йому (Ґаві) лучались і страти в його ґешефтах, але ті страти додавали палу його голові (І. Франко); А тут іще хтось із молодих і додав дядькові Йванові жару. — Е, що ж це ви, дядьку Йване, сьогодні здали! (А. Головко).

ки́дає / ки́нуло в жар (в пал) кого, безос. 1. Хто-небудь червоніє від ніяковості, сором’язливості і т. ін. Підходили (дівчата) до Черниша і Брянського, .. ласкаво поляпували юнаків-офіцерів по щоках. Йов! Усі приязно сміялись, старі і молоді, не осуджуючи дівчат за їх вільність, від якої обох офіцерів кидало в жар (О. Гончар). 2. Хто-небудь неприємно вражений, дуже хвилюється, переживає, вболіває і т. ін. Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар (Григорій Тютюнник); Те, що Оленка на власні очі побачить його самого за штурвалом, кинуло його просто в жар (Д. Бедзик); // Кого-небудь охоплює жах, комусь стає страшно. Тут (в шинку) в одну ніч .. миналися такі гроші, що хлібороба в жар кинуло б при одному їх називанні (Г. Хоткевич). 3. У кого-небудь піднялась температура. Мабуть, прохопило (Максима) в поїздці, бо на ранок у жар кинуло, руками-ногами не ворушить, а язик і зовсім одняло (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пал — пал 1 іменник чоловічого роду паля, тумба пал 2 іменник чоловічого роду жара, пристрасть Орфографічний словник української мови
  2. пал — Спека, вар, г. горяч; (у хворого) гарячка; (душевний) жар, запал, захват, збудження, піднесення; (дія) палання. Словник синонімів Караванського
  3. пал — I -у, ч. 1》 Дуже сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. || Дуже гаряча літня пора; спека. 2》 Дуже висока температура тіла при захворюванні. || перен. Гарячковий стан, викликаний хвилюванням, страхом і т. ін. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пал — ПАЛ¹, у, ч. 1. Дуже сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. Шугають вони [голуби], сполохані з гнізд своїх, над широким полум'ям [пожежі], в диму та курищі, в гарячім від палу повітрі (Панас Мирний); Сонце хилиться до обрію... Словник української мови у 20 томах
  5. пал — (голл. paal, від лат. palus – кіл) 1. Чавунна або залізобетонна тумба на причалі для закріплювання суден за допомогою швартовів. 2. Споруда у вигляді куща чавунних або залізобетонних паль у басейні, порту, призначена для швартування суден і для запобігання навалу суден на причали тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пал — ЖАР (підвищений ступінь теплоти тіла при захворюванні), ТЕМПЕРАТУ́РА розм., ГАРЯ́ЧКА розм., ВОГО́НЬ підсил. розм., ПАЛ підсил. розм., ЖАРА́ діал. (Мальванов:) У вас, напевно, жар (І. Кочерга); Видно, в мене була температура (Л. Словник синонімів української мови
  7. пал — ПАЛ¹, у, ч. 1. Дуже сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. Шугають вони [голуби], сполохані з гнізд своїх, над широким полум’ям [пожежі], в диму та курищі, в гарячім від палу повітрі (Мирний, IV, 1955, 293)... Словник української мови в 11 томах